Василенко Павло Іванович

 
 

Василенко Павло Іванович




ВАСИЛЕНКО Павло Іванович

(24. 06(06. 07). 1891 – 03. 09. 1937)

 

Народився у с. Ведмеже Роменського повіту Полтавської губернії (нині Роменського району Сумської області). Після по чат кової школи закінчив Роменське реальне училище. 1909 всту пив до  Петербурзького  гірничого  інституту,  завершити  навчання  в  якому  через  брак  коштів  і революційні події зміг лише 1923 (давав платні уроки, працював у геологічних, гідротехнічних, меліоративних  партіях  у  Приамур’ї,  на  Волині  та  Донбасі).  З  дипломом  гірничого  інженера переїхав до Києва, влаштувався на роботу молодшим науковим співробітником Геологічного кабінету ВУАН (разом з геологічними кафедрами 1926 реорганізовано у Науково-дослідний геологічний інститут) та водночас інженером-геологом відділу прикладної геології Українського відділу Геологічного комітету.

З першого року організації викладав польову геологію в Київ-ському геологорозвідувальному технікумі. 1935 за комплекс наукових праць присвоєно нау ко-вий ступінь кандидата геологічних наук без захисту дисертації.

 

Відомий як дослідник бурштинів, марганцевих руд, вапняків для цукрової промисловості та сировини для скляно-фаянсового виробництва. Серед найзначиміших праць – «Про наслідки розвідкових робіт у Хощеватому в 1923–1924  роках»  («Вісник  Українського  відділу  Геологічного  комітету»,  1926,  вип.  7); «Бурштини Київщини» («Труди Українського науково-дослідного геологічного інституту», 1928, т.  2);  «Манганова  партія»  («Бюлетень  Українського  відділу  Геологічного  комітету»,  1929, № 1–2); «Геолого-розвідкові роботи на бурштини (янтарі), проведені партією УРГУ в районі с. Старопетрівці – Вишгород на Київщині року 1929» (К., 1932); «Нікопольський марганорудний район» («Корисні копалини України», К., 1934). Результати майже десятирічних досліджень у Нікопольському  басейні  оформив  у  вигляді  рукопису  («Нікопольський  марганцеворудний район»), який мав представити для захисту як докторську дисертацію. У квітні 1937 заарештований, після шестимісячного слідства 3 вересня за звинуваченням у контрреволюційній і шкідницькій діяльності на засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР засуджений до розстрілу. Похований у Биківнянському лісі поблизу Києва. Реабілітований 1956.

 

Література: Макаренко Д. Є. Василенко Павло Іванович // Енциклопедія Сучасної України. К., 2005. Т. 4; Його ж. Василенко Павло Іванович // Голгофа українських геологів. К., 2007.

 

Джерела:

 1. «Словник гірничої термінології» гірн. інженерів П. Василенка та І. Шелудька. Відтворення видання 1931 року. - КИЇВ–2008

2. https://vodospad.com/vasilenko-p-i.html



Обновлен 20 фев 2018. Создан 25 янв 2018